Сутність, функції та форми державного кредиту Державний кредит- економічні відносини з приводу вторинного перерозподілу ВВП між державою в особі органів влади та управління з одного боку, і фізичними та юридичними особами з іншого, у яких держава виступає позичальником, кредитором гарантом. Державний кредит поєднує в собі як фінансові так і кредитні відносини. Функції державного кредиту: -фіскальна(розподільча)-передбачає мобілізацію додаткових коштів для формування централізованих грошових коштів або їх використання; -регулююча-передбачає вплив держави на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок, виробництво і зайнятість через механізми кредитування; -контрольна-передбачає державний контроль за процесами кредитування. Форми внутрішнього державного кредиту: 1)державні позики - основна форма держ. кредиту, яка характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються для фінансування суспільних потреб через різні види державних цінних паперів; 2)ощадна справа – є формою, коли залучення внесків населення відбувається через комерційні банки, які скуповують боргові зобов’язання держави на тимчасово вільні кошти; 3)використання державою коштів позикового фонду – характеризується тим, що державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду напряму; 4) казначейські позики – виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади на умовах терміновості, платності і зворотності; 5)гарантовані позики – форма, яка передбачає гарантії безумовного погашення позики урядом, надається на умовах платності, строковості, забезпечення та зустрічних гарантій отриманих від інших суб’єктів. Форми зовнішнього кредиту: 1)державні зовнішні позики – надаються на умовах терміновості, платності, поворотності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включаються в державний борг країни; 2)позики міжнародних фінансових інституцій (європейський банк реконструкції та розвитку, МВФ), їх прийнято поділяти на 4 групи: позики надані для реалізації проектів макроекономічної стабілізації економіки країни; проекти структурних перетворень в окремих секторах економіки; інвестиційні проекти; проекти технічної допомоги; 3)позики, одержані від іноземних комерційних структур. Класифікація державних позик і джерела погашеня 2 За правовим оформленням: забезпечені цінними паперами(облігаційні); позики що надаються на підставі угод(безоблігаційні). Залежно від місця розміщення: внутрішні, зовнішні. За правом емісії: державні позики-випускаються центральними органами управління і надходять в державний бюджет; місцеві- випускаються місцевими органами управління, мобілізують кошти у місцеві бюджети. За характером використання цінних паперів: ринкові - вільно купуються і продаються на фінансовому ринку; неринкові- не допускаються до обігу на фінансовому ринку, не можна перепродати. Залежно від встановлення забезпеченості: заставні позики-забезпечені певними доходами чи майном; без заставні. Відповідно до терміну погашення: короткострокові(до 1 року); середньострокові(1-5); довгострокові(більше 5). За характером виплати доходу: процентні( позики з твердим доходом -ставка фіксується на весь період, з плаваючим доходом –ставка процента визначається під дією різних чинників); виграшні- дохід отримується у формі виграшу та тими облігаціями, які потрапили до виграшного тиражу; дисконтні- ті, які купуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. За характером погашення заборгованості: одноразова виплата; виплата частинами (погашається рівними частинами, наростаючими сумами, суми щоразу зменшуються). Залежно від зобов’язань держави у погашені боргу: з правом дострокового погашення, без права дострокового погашення. Джерела погашення державних позик: -доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти; -додаткові надходження від податків; -економія коштів від зменшення видатків; -емісія грошей; -залучення в...